Твір на тему: «Які пісні співає рання осінь?»

+5

Жовта, багряна, золота — це вона, наша осінь. Дивовижна, така яскрава й розкішна пора року, вона по-своєму особлива, по-своєму прекрасна.

Вийдеш на подвір’я восени й розумієш, що таке справжня краса. А скільки всього цікавого можна побачити, просто ідучи вулицею: ось дерева, вбрані в пишні шати, грають з вітерцем, ось спілі, налиті сонячним світлом ягоди виблискують і переливаються ще під таким яскравим сонечком, а ось і квіточки, що повертають свої голівоньки до чистого блакитного неба, наче в останнє хочуть показати свою красу. Всюди грає жито, безкраї золоті поля милують людське око, а чого лише коштує осінній врожай! Стиглі яблука, груші, кавуни, горіхи. Це ж так чудово — зірвати налите яблуко одразу з гілки, здається, саме тоді воно стає найсмачнішим, найсолодшим яблуком у світі! Осінь, мабуть, довершена пора року. Що вже означають запахи, які вона нам дарує. Це й запашний мед, що з’являється на столі в кожній хаті, і свіжий запах дощу, і пахуча китиця винограду, вкрита солодкими, рум’яними ягодами.

Осінь і звучить по-особливому. Ви не помічали? Ніколи не помічали, як з вами розмовляє легенький вітерець? Як він бавиться з вашим волоссям, тихенько торкається руки? Ні? Дивно... А як шарудить листячко, наче намагається розповісти якийсь секрет? Прислухайтесь і ви почуєте більше. Це та пора, коли вже не чутно літніх пісень цвіркунів, але як і раніше, невтомно працюючи, дзижчать бджоли. Птахи вже починають збиратися в теплі краї, тому відразу забувають свою безтурботну літню пісню й нагадують про свій відліт тривожними криками. Разом із птахами сумує й дощик, він тихенько награє сумну мелодію, торкаючись вікон і стріх.

Така дивна й водночас така прекрасна пора. Скільки нерозгаданих загадок несе вона в собі. Тож, яка вона, справжня пісня осені? У кожного вона своя...