Твір на тему: «Війна — утверодження гуманізму через людиновбивства»

+6

Війна... Яке жахливе це слово «війна», скільки болю й страждань приносить воно в серця небайдужих людей, скільки сторінок займає в історії людства.

Дивно, але війни існують стільки — скільки існує світ. Недарма ж тема війни так часто підіймається у творах відомих українських і закордонних авторів. Яскравими прикладами таких творів є роман Юрія Яновського «Вершники» і прекрасна кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні». Кожен автор по-своєму розкриває сутність війни. Олександр Довженко говорить у своєму витворі про Велику Вітчизняну війну, на тлі якої показує хоробрість і мужність українського народу, автор не оминає й не замовчує гірких фактів, що стосуються цієї трагедії. Юрій Яновський, у свою чергу, повертається до громадянської війни й акцентує свою увагу на факті братовбивства заради примарного, неіснуючого ідеалу.

Якщо ще глибше зануритися у тему війни, то можна задатися питанням: «Яку мету переслідують її учасники?». Варіантів буде вдосталь і одним з багатьох виявиться досить неоднозначне припущення — війна прагне утвердження гуманізму. Погоджусь, що це справді дивно, але певною мірою правдиво. Моє пояснення просте: принцип гуманізму — це такий принцип, який визнає самоцінність людини, її право на щастя та задоволення її потреб. І ось, щоб досягти свого особистого щастя люди іноді роблять зовсім незрозумілі витівки. Чомусь мені відразу спала на думку ситуація, що склалась на сході України, нашу, так звану, АТО. Не будемо приховувати, Україна знаходиться у стані повномасштабної війни з Росією, яка, до речі, почалась через забаганки російських керівних органів. Вони потребували задоволення своїх потреб і бажань, прагнули повернення України до складу своєї держави, чим би змогли задовольнити свої побажання й додатково ощасливити жителів своєї країни. А чим не прояв гуманізму щодо своїх громадян? Проблема лише в тому, що щастя одних залежить від горя й страждань інших. А який вже це гуманізм?..

Тож, давайте в усіх ситуаціях залишатися справжніми людьми, не робити нікому зла й ставитися до всього з розумом. Бо тільки тоді всім нам буде щастя!