Твір на тему: «Тарас Шевченко — волелюбний поет стражденної України» (варіант 2)


Рейтинг твору 4.2 на основі 10 голосів


Як відомо, доля нашої країни була тяжкою та стражденною. Роками, століттями Україну намагалися підкорити, завоювати, уярмити. Саме за таких умов і народжувалися волелюбні митці, шукачі правди та свободи, борці за незалежність, яскравим прикладом яких є Тарас Григорович Шевченко.

Тарас Шевченко насамперед усвідомлював весь трагізм долі України, розумів, як важко жити поневоленому панським ярмом народові:

Зажурилась Україна —
Така її доля!
Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина.

Однак митець завжди відстоював позицію нескореного, вільного українця. Сповнені оптимізму та віри в гідне майбутнє, його поезії підіймають дух і новому поколінню. Тарас Григорович закликав народ повстати — це було ще в ХІХ столітті. Але його поезії не втратили актуальності, ці рядки закликають нас відстояти здобуту незалежність:

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.

Свобода — ось що ставить собі за мету поет. Матеріальні цінності, кохання, дружба — ніщо не затьмарило прагнення здобути волю для Батьківщини та співвітчизників. Тарас Шевченко вірив у те, що доля України зазнає метаморфоз, мета здійсниться: українці житимуть у вільній, незалежній, непоборній країні:

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.

Великим є внесок Тараса Шевченка як в українську, так і у світову літературу. Але, на мою думку, неоціненним є його внесок у свідомість українців, у їхній духовний розвиток. Можливо, саме після читання поезій Кобзаря наша нація пробуджується, починає вибудовувати свій власний вільний шлях, не поневолений та ніким не пригнічений.

Не виникає сумнівів у щирості, справжності Тарасової любові до Батьківщини. Багато поезій пронизані теплими словами до Вкраїни, вони ніби втішають її. Перебуваючи в засланні, Кобзар продовжував писати про долю своєї Батьківщини, не забував про неї навіть у найскрутніші миті життя. Так, Тарас Григорович згадує Україну, перебуваючи в Раїмі:

А за що, єй-богу, не знаю!
І все-таки її люблю,
Мою Україну широку,
Хоч я по їй і одинокий…

Якщо ми любитимемо нашу Вкраїну, боротимемося за її волю, як робив це Великий Кобзар, наступні покоління матимуть змогу жити у вільній, квітучій країні, як і хотів поет.

Отже, Тарас Шевченко — це волелюбний митець стражденної України, він став борцем за свободу, взірцем патріотизму та вірності Батьківщині.