Твір на тему: «Держава — це ми»

+10

Не раз у своєму житті я чула, як люди шкодували про те, що не народились десь у Німеччині, Британії, США, Японії чи іншій країні, говорили, що з радістю покинуть власну державу та оселяться десь далеко від дому, ніби причиною всіх їхніх проблем є громадянство. Адже ще декілька років тому багато людей з різних кінців світу навіть не знали про існування та місцерозташування України, вважаючи її частиною сусідньої держави, так само як більшість з нас не зможе показати на географічній карті Ліхтенштейн. І це дуже прикро. Дійсно, в Україні далеко не найкраща освіта, соціальні умови, не найчесніше правосуддя, багато талановитих науковців, діячів культури покинули Україну, адже не бачили тут перспектив та не мали необхідних умов, щоб мати можливість розвиватись та працювати, тому не дивно, що виїхати за кордон стало мрією та прагненням багатьох.

Чесно кажучи, я й сама не рідко задумувалась про це. Але з часом до мене прийшло розуміння, що не наше громадянство визначає наш життєвий шлях та ставлення до нас, а навпаки, ми самі безпосередньо впливаємо на долю нашої країни та її статус в очах громадян іних країн. Держава — це ми. І тікати — не вихід. Бути байдужим — не вихід. І тільки тоді, коли це зрозуміє кожен громадянин, Україна зможе стати насправді сильною, розвиненою економічно та культурно, державою, з якою будуть прагнути співпрацювати розвинені країни, а вести війну з якою навіть не прийде нікому в голову.

Ми творимо нашу країну й від нас залежить її доля. Не варто думати, що одна людина нічого змінити не може, не варто думати, що ви не відіграєте важливої ролі. Кожен високопосадовець, вчений, лікар, міліціонер, вчитель, касир, студент, учень є частиною цього великого механізму, його рушійною силою. Кожен без виключення важливий. І про це необхідно пам'ятати кожного разу, коли вам хочеться викинути сміття на асфальт або вилаятись на офіціанта в ресторані чи перехожого просто тому, що сьогодні ви не в настрої, кожного разу, коли бачите, як злодій намагається витягти гаманець у когось із рюкзака в метро. Не можна бути байдужим, адже саме в цьому проявляється наш вплив на загальну думку про нашу державу та її людей.

Якщо ми об'єднаємось, будемо працювати на благо нашої держави, ми досягнемо успіху й зможемо пишатись своєю країною й відчувати гордість за те, що є її громадянами. Так, це нелегко, це займе немало часу, але воно того варте.

Держава — це ми, і її доля залежть від нас. Народ — це сила, якій підвладно щось змінити. Але лише об'єднавшись та усвідомивши, що доля нашої держави в руках кожного без виключення її громадянина. Ми зможемо досягти успіху, подолати негаразди, труднощі, вивести державу на новий рівень. Адже хто, якщо не ми?