Твір на тему: «Чи можна когось або щось любити до нестями?»

Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль
— Василь Симоненко

Любов до нестями може мати як позитивні, так і негативні наслідки, тому що фанатизм рідко закінчується добром, проте справжні почуття неможливо стримувати, кохання об’єднує серця людей, пробуджуючи в душі весну та захищаючи від протягу всередині.

З одного боку, фанатична любов може зруйнувати людське життя, перетворюючи закоханого на сліпця, який не помічає нічого довкола. Тоді бажане нам здається явним, а очевидне — лише поганим сном. Потрібно знайти межу, яка не дозволяє втратити адекватність та захищає від необдуманих учинків.

Згадується Тетяна — героїня твору Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала». Дівчина не хоче вбивати Гриця, а лише те зло, що притаїлося в молодій та недосвідченій хлопчачій душі. «Се лихо винно. Лихо в нім сховалось, щоб його ніхто не найшов… що її щастя убило. Се воно винно. Вона його уб'є. Вона його в Грицю найшла, і вона його в нім уб'є. Так, в нім. Не буде його відтак ніде. Ніде, ніде на всім світі», — у цьому була переконана Тетяна. Але смерть хлопця зламала не тільки його долю…

Хоча з іншого боку, кохання сплітає дві долі, які готові пережити разом будь-які труднощі. Справжню любов не можна приборкати, сховати під замком у залізній скриньці. Почуття не підвладні часу, тому в одному з віршів Сергій Жадан пише: «Я буду любити тебе навіть по смерті». Це не можна назвати фанатизмом, адже кохання дарує нам крила.

Якою надзвичайною є історія Володимира Маяковського та Тетяни Яковлєвої. Вона переїхала в Париж, а він, не бажаючи зникнути з її життя, увесь свій гонорар за виступи передав паризькій квітковій фірмі, що зобов’язалася декілька днів на тиждень приносити Тетяні найкращі букети. Пройшли роки, поет уже залишив земне життя, а квіти коханій приносили, незважаючи ні на погоду, ні на пору року. У її двері звично стукали посильні, промовляючи незмінну фразу: «Від Маяковського». Їхнім коханням захоплюються, адже воно перемогло відстань, час і навіть смерть.

Любити когось чи щось потрібно не до нестями, а по-справжньому, щоб пережити «і будні, і свята», «і радість, і жаль». Іноді почуття спонукають на вчинки, про які можна пожаліти, а часом, полюбивши, ми відкриваємо в собі зовсім нові, незвідані доти почуття. Від самих закоханих залежить, який розвиток подій обрати, що чекає на них у майбутньому.