Твір на тему: «Біда навчить, як на світі жити»
Уявімо, що в наших руках опинилася золота рибка, пляшка з джином чи то чарівна фея… Простіше кажучи, уявімо, що в нас з’явилася можливість загадати одне бажання, яке б неодмінно збулося. Напевно, тоді левова частка людей захотіла б отримувати все за першим побажанням і мати життя безтурботне, позбавлене усяких труднощів і перешкод.
Може, це нелегко усвідомити, але тоді наше життя стало б просто нецікавим. Це було б уже не життя, а радше так, існування. Отримуючи все і не докладаючи до цього ніяких зусиль, ми б розучилися мріяти, перестали ставити перед собою цілі і боротися заради їх досягнення. Відповідно, ми б припинили розвиватися і, навпаки, почали б деградувати. Адже кожна проблема, кожна поразка — це стимул рухатися вперед і не зупинятися на досягнутому. Труднощі зустрічаються на нашому шляху, щоб ми, долаючи їх, самовдосконалювалися, ставали кращими, стійкішими, впевненішими в собі, бо життя ніколи не дає нам випробувань, з якими ми не можемо впоратися.
До того ж, не знаючи, що таке біда, ми б ніколи не змогли усвідомити, що таке справжнє щастя. Тільки пройшовши через чорну смугу, ми вчимося по-справжньому цінувати білу.
Підтвердження цьому ми знаходимо в біографіях багатьох відомих особистостей. Хтозна, чи досягли б ці люди таких висот, якби не ті труднощі, з якими вони змушені були боротися?
Прикладів можна навести безліч. Напевно, всі знайомі з біографією легендарного Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка. Не можна сказати, що його життєвий шлях був легким. Дуже рано майбутній письменник втратив матір, а невдовзі й батька. Залишившись у самотності і злиднях, хлопчик був до того ж змушений нести на собі важкі кайдани кріпацтва. Але ці труднощі не зламали його, а навпаки, змусили боротися, щоб отримати якісну освіту і врешті стати вільною людиною. Власне горе навчило його бути співчутливим до горя інших, зокрема до горя власного знедоленого і закріпаченого народу. Його серце боліло за Україну, і цей душевний біль підштовхнув поета вперше взятися за перо. Саме тому зараз ми маємо можливість захоплюватися такими його творами, як «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ» тощо.
Ще одним взірцем є життя Лесі Українки, яка змалечку була змушена боротися зі страшною недугою — туберкульозом кісток. Саме недуга навчила ії цінувати життя і насолоджуватися кожною його хвилиною. Усвідомлюючи, що її час обмежений, Леся Українка прагнула встигнути якнайбільше і залишити за собою яскравий слід у вигляді літературної спадщини. Вона боролася до останнього і навіть на лікарняному ліжку не припиняла творити.
Тож не бійтеся перешкод на своєму шляху і не покладайте рук перед труднощами. Пам’ятайте: «Біда навчить, як на світі жити».